Мама цього року не може знайти собі місце – моя молодша сестра вийшла заміж за іноземця і поїхала за океан. Тепер вона навіть додзвонитися не може, адже різні часові пояси. От би мені туди поїхати.

– Як же мені самотньо! Вдень ще роботою відволікаюся, а ввечері хочеться вовком вити від туги.

Спочатку я маму шкодувала та заспокоювала. Вона ж звикла жити в компанії, а тут усі покинули сімейне гніздечко. Незабаром її тугі пісні почали мене напружувати. Часто навідуватись до матері ми не могли, адже працюємо у дві зміни, щоб закрити іпотеку.

Ми давно вже вирішили, як відзначатимемо Новий рік. Якщо це можна назвати святкванням. Святкові зміни оплачуються в рази вище, ось ми вирішили 31 і 1 працювати. Потім відіспатися і замовити піцу.

Коли мама почала розмову про те, як їй самотньо, я задумалася, що не можу її кинути в такому стані. Пропонувала до нас приїхати або до подруг, але вона відмовлялася. Мовляв, молодим зі старими не цікаво, вже віки треба у рідному домі доживати.

Ось і вирішили ми пошанувати літню людину. Все-таки Новий рік – це сімейне свято, незалежно від обставин. Коли я сказала мамі, що ми приїдемо, вона одразу ощасливилася. Ми з чоловіком почали вирішувати всі проблеми, змінюватись змінами та закуповувати подарунки. Взяли квитки та вже збирали валізи.

Все було гаразд. Мама розповідала, як вона готується, як чекає на нас, ділилася святковим меню. Я прямо натішитися не могла, що ми її так потішили.

Ми викликали таксі та під’їхали до вокзалу. Я вирішила зателефонувати матері, а вона мені заявляє:

— Ні, не приїжджайте, я до Інночки їду відзначати.

— Мамо, це в тебе такі жарти? – Запитала я.

– Ні, я ж давно з нею не бачилася, ось і привід підвернувся. Зрештою, ти сама мене просила кудись з’їздити та розвіятися. От і прислухаюся до твоєї поради.

Я просто кинула трубку, щоб не наговорити дурниць. Немає сенсу описувати мої емоції – ви й так усе розумієте. Скільки зусиль ми доклали, скільки витратили часу та сил – все дарма. Я тепер бачити маму не хочу. Мені так прикро!